В околицях села, на п’ятій і шостій вершинах гряди, з правого боку автотраси Берегове — Іршава — ранньо- і пізньопалеолітичні місцезнаходження.
Перша згадка – 1412.
У ХІХ ст. громада Кив’яждь мала власну символіку: печатку з зображенням листяного дерева, під яким стоїть павич (зразок такої печатки, датованої 1862 р., описав відомий мукачівський краєзнавець Т.Легоцький).
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1902).
Церква стояла в селі вже в 1692 р. У 1740 р. згадують дерев’яну церкву, але священик жив у Боґаревиці. У 1902 p., коли за священика Імре Дудинського зводили муровану церкву, стара дерев’яна ще стояла. Тоді в Кам’янському було 829 греко-католиків, а в філіях — 525 у Хмільнику та 175 — у Воловиці.
Очевидно, 1902 р. є роком початку спорудження, бо над входом зазначено дату 1909—1910. Іконостас до мурованої церкви вирізьбив відомий різьбяр Іван Павлишинець. У 1998 р. замість дерев’яної каркасної дзвіниці вимурували з цегли нову — високу, двох’ярусну.
Дерев’яна каплиця коло мурованої церкви Покрови — це рідкісний на теперішній час зразок вишуканих малих архітектурних споруд у народному будівництві.
Каплицю збудували край дороги в середині XIX ст. Коли наприкінці 1940-х років насувалася хвиля руйнувань храмів, люди перенесли каплицю до церкви і таким чином урятували.
Після перенесення каплиця зазнала незначних змін — ґонтове покриття даху змінено на бляшане, дещо вкорочено хрест, але незмінними лишилися вишукані пропорції та чудові художні деталі, які дотепер милують око.
У 1949 р. місцевого пароха Степана Леґезу заслали на каторгу і помер він у Мордовії (Росія) в 1954 р.
